Пт, 01.11.2024, 19:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1046]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2697]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3381]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [312]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4482]
Філософам [1308]
Громадянину [905]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

"КОВТОК МІНЕРАЛКИ". Продовження.

                         "КОВТОК  МІНЕРАЛКИ"

                                    (Продовження)

ВОНА:  Щастя  всі люди сприймають однаково;  спочатку,  п'янкий  до  одуріння  вогонь, що  захоплює  усе  єство,  напоює  солодкою  млістю і  тоді  нічого  не  бачиш,  і не  чуєш  навколо,  а  потім  тихий  спокій,  що  розливається  по душі,  і заколисує -  це  щастя! 

    Потяг  мчав  кудись  у  безкінечність. Він  сидів  навпроти  і тримав  в  своїх  прохолодних  долонях  мої  руки,  раз-по-раз  притуляючись  до  них  гарячими  сухими губами. Від  того  дотику серце  завмирало  солодко і  п'янка  хвиля  скочувалась  кудись  вниз,  аж  обливало жаром.  В  його  очах  читалося  те  ж  саме  нездолане  бажання…

    Пасажири  навпроти  позирали  зацікавлено,  приховуючи, за  улесливими  посмішками,  не  дуже благопристойні  думки.  Боковим  зором  бачила  ті  погляди,  але  було  байдуже.  Головне  те,  що  Він  був  поруч!  Усе  єство  співало, кричало  у  такт   стукоту  вагонних  коліс:  «Зустрілись, зустрілись, зустрілись!»

    За  вікном  пропливали  вже  розкидані  по синьому  оксамиті  пізнього  вечора  далекі  вогні. Пасажирам  навпроти  набридло  зиркати  на  дивну  пару,  що  сиділа  нерухомо,  не  одриваючись  одне  від  одного,  і  вони  благопристойно  умощувалися  на  свої  місця. Нам  було  байдуже  на  отих  благопристойних  обивателів,  бо  для  нас  не  було  ні  часу,  ні  простору,  тільки  відчуття  стрімкого  польоту.  Хотілося,  щоби  потяг  мчав  вічно  і  ніколи  не  зупинявся,  і  пити… щоби  хоч  якось вгамувати  той  вогонь  шаленої  пристрасті, яку  не  в  силі  було  втамувати  ковтками  теплої  мінералки, що  час  від  часу  притуляли   до пересохлих губ. Вода  у пляшці  збовтувалася  в  такт  вагонного  перестуку,  тут  само  ж  на  столику. 

    Провідниця  вже  котрий  раз  підходила,  щоби  запропонувати  білизну  і,  не  дочекавшись  відповіді,  знизувала  плечима,  і  відходила,  щось  буркотячи  собі  під  ніс.

     Напівморок  сонного  вагону  ту  смертельну  жагу  зробив геть  нестерпною...  Хотілося  кинутися  в  його  обійми,  відчути  усе  його   сильне  тіло  і  вдихати,  вдихати  той  чоловічий  терпкий  запах  пристрасті, щоби  вгамувати  спрагу  давно  не  голубленої  жіночої  душі. Він  відчув  той  мій  порив.  Піднявся і,  не  відпускаючи  моєї  руки,  повів,  наче  сліпу  у  сторону  тамбура…  Його  гарячі  губи  торкалися  хрестика,  що  погойдувався  у  розстебнутій  кофточці…

    Від  тоді  я  узнала,  як  умирають  і  народжуються!  Узнала, як  розливається  і  заколисує  спокоєм  щастя!


Додав: allagrabinska (02.06.2010) | Автор: © Алла Грабинська
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1670 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): він, пасажири, пристрасть, вагон

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 23
avatar
1 shetamara • 17:17, 02.06.2010 [Лінк на твір]
Алло! Та Ви прониклися цією історією, що я вже починаю мати сумніви - чия вона? confu9
Читала і у мене захоплювало дух. Раз у них все ж таки до цього дійшло, то чомусь хотілося, щоб вона "умирала і народжувалася" із ним не в тамбурі, а хоча б у купе, або у спальному вагоні. :)
Люблю зручності!
hands hands hands
avatar
Тамарочко, ви про що подумали?... Я про те, що вони тільки пристрасно цілувалися... На боковому місці у вагоні не зручно...Самі ви в таке положення загнали героїв! P.S. Будь ласка, допоможіть мені забрати дублікат... Чи то, щось з моїм комп'ютером, чи з інтернетом?
avatar
3 shetamara • 17:36, 02.06.2010 [Лінк на твір]
Дублікат може тільки автор сайту видалити, зверніться до нього у приваті.
Про що я подумала: кожен думає у міру своєї розпути... shy
Вони ж так довго чекали.... yes
avatar
Золото моє, Тамарочко, не наговорюйте на себе! Я просто з хитрувала...навмисно заклала таку інтригу, щоб кожен подумав, як хотів!!!
avatar
5 shetamara • 18:10, 02.06.2010 [Лінк на твір]
Інтрига удалася!
avatar
Тамарочко, Ваша ідея - просто клас!!!
avatar
7 shetamara • 18:35, 02.06.2010 [Лінк на твір]
У третій частині вони підуть у купе? confu9
Попереджайте, якщо дітям до 18 читати не можна! hands
...а ми читатимемо (підглядатимемо) із задоволенням :)
avatar
Ой, вже засоромили!!! Інтим відмінимо!
avatar
9 COCODE • 18:47, 02.06.2010 [Лінк на твір]
tongue А я от думав написати_ що вони цілувалися при людяж
avatar
Мішо, як вони могли в проході? Місця ж бокові! То їх на початку "товчок" поїзда кинув в обійми, а далі як? Додумалася ж Тамарочка посадити їх на бокові місця. Тепер крутися, як хочеш. А ще каже, що їх би в купе.Спочатку пожаліла гроші на білети!!! :)
avatar
11 COCODE • 20:50, 02.06.2010 [Лінк на твір]
А що в проході вже цілуватися не можна? shy А колись було можна :)
Сам не раз.......бачив tongue
Так Тамара правильно зробила. От якби вони їхали в купе, то журнальчик би не був загублений.......Там би події швидше розгорталися. respect
avatar
12 shetamara • 21:22, 02.06.2010 [Лінк на твір]
Може й доре, що вона той журнальчик забула... Ну самі подумайте, вона купила білет у плацкард, бо гроші економила. А він чого? Стильні туфлі, весь такий крутий і у такому вагоні ще й на боковому місці... То ж він гроші зажав! От ми його й розкусили...
avatar
То що, Томарочко, вдаримо по старому скнарі?
avatar
14 Did • 23:56, 02.06.2010 [Лінк на твір]
А в нього ж діти, онуки... shy
avatar
Отакі бувають діди, Вікторе!!!
avatar
)))))) я думаю що вмирали і народжувалися вони у іншому місці))))) там, де більша площа і менше людей))))))
а продовження гаряче)))))) 5!
avatar
Їхати по Тамарочкиному задуму ще цілу ніч, а тут жага...що їм, бідним було робити!!!
avatar
16 Sofi • 09:13, 03.06.2010 [Лінк на твір]
Він і Вона неодмінно мають заснути без білизни під ранок і проїхати потрібні станції, а потім намагатись знайти вихід... опинитись десь, де нема зони покриття їхніх мобільних операторів... загубити гроші і поламати підбори)))
А потім ночувати у випадкових людей...
Їх будуть розшукувати... його дочка та її мати опиняться в одному відділку міліції на якійсь станції (будуть із дітьми), всі потоваришують ще до того, як вони самі знайдуться....
А потім багато років підряд вони разом будуть їздити цим потягом....просто так)))
Чим не романтичне продовження!
Алонько, браво!
Я хочу, аби Ви видали власну книгу!
І Тамарочку я хочу бачити на власній книжковій полиці, ну книжку тобто)))
avatar
Софійко, круто закрутили сюжет!!! То давай те розкручуйте!!! Чим більше авторів, тим цікавіше конкурс!!! :)
avatar
19 Sofi • 10:32, 03.06.2010 [Лінк на твір]
та я не тямлю писати прозу - ледача))))))
avatar
Це Ви не тямите? Це Ви ледаче? Ну, Софійко, не ПЕРЕБІЛЬШУЙТЕ, або краще по-російській "НЕ СКРОМНИЧАЙТЕ"!!! tongue :)
avatar
22 shetamara • 13:11, 03.06.2010 [Лінк на твір]
Софійко, добре, що уточнила, що на полиці хочеш бучити не мене особисто, бо зі мною клопоту не оберешся: люблю каву і шоколад, та ще й сумніваюся,що на полицю влізу...
У тебе, Софійко, вийшла ну прямо істрія із пригодницького серіалу... Так що чекаємо! :)
avatar
23 Sofi • 19:46, 03.06.2010 [Лінк на твір]
там писати багато, а я ледача))))


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz