Отам, де упало каміння Й від болю здригнулась земля, - Чекає мене з нетерпінням Незнана відрада моя. Вона не тримає образи На тих, хто каміння припер, - Хоч тільки я жодного разу Із нею не був дотепер. Усе починалося сміхом І жартів доволі було, - А потім непроханим лихом У сім’ї обох увійшло. Словами хіба перебореш Нещасних у їх сліпоті? Тим паче, я бачу, що поруч Зі мною не зовсім святі… Отам, де упало каміння Й здригнулась від болю земля, - Чекає мене з нетерпінням Самотня відрада моя.
Уже неодноразово плювати доводилося, правда, хоч і неприємна це така річ, але в даному випадку шкода оту спочатку незнану, а потім самотню людину. Дякую тобі, Софіє.
На превеликий жаль, таке, Михайле, трапляється доволі часто. Багато навколо нас "добрих" людей, хоч я до цих пір не можу ніяк зрозуміти - навіщо вони так роблять? Яку особисту користь із цього всього мають?.. Дякую.
Летіло каміння важюче і в тих хто його припер грижа давить пузо болюче, а дехто уже ,навіть,вмер. ...Усіх прийняла їх зболіла земля, нарешті відрада самотня лишилась моя.
Дякую тобі, Андрію. Так, кількість бажаючих "допомоготи" комусь позаочі, на жаль, не зменшується.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
. Та мабуть таке життя. Вікторе 5
