"...Чужа вина болить в моїй душі..." - в одному рядку вся ви, Катю. Коли прочитав цей рядочок, одразу почав розуміти вас ще краще, став бачити вашу душу ще глибше. А за ваше село боляче й мені. На жаль, дуже багато їх нині, так своєю безперспективністю схожих на ваше. Безнадійно сумно за майбутнє їх жителів сьогодні, щиро хочу вірити, що помиляюся в своїх сумнівах, але, але. але... Сподобалася ваша робота, Катю.
Чудовий вірш. Оптимізм переповнює його, почуття переливаються через край. Можливо тому й появилася ця трохи перебільшена віра у власні сили, на яку доречно вказала Катя. Але ж це така просто весела дрібничка, Андрію, що веселить читача і тільки вам вирішувати - жити їй у майбутньому, чи ні.
Сповідь сподобалася, і хоч по ходу читання появилося кілька запитань до її героя, відповідей на які я в творі не знайшов, скажу відверто, що це вдала робота автора, бо завжди краще щось недомовити, ніж сказати щось зайве.
Вірш, мабуть, дійсно про всіх творчих людей. Я це прекрасно розумію, як і розумію те, що це відомо і знайомо їм не лише з моїх слів. Тому тут особливих пояснень зовсім не потрібно. Дякую, Катю, за коментар.
Ну, що тут коментувати? І текст, і музика, і виконання, як і раніше, на високому рівні. Це зовсім не те, що нас примушуть слухати всупереч нашій волі власники радіо та телеканалів. Молодці!!!