Проснувся запізно і ніжуся в ліжку, Від справ заховавшись під ковдрою нишком, А з кухні доноситься голос дружини, Що я у квартирі прибрати повинен, Що вистачить мужності в неї та сили Нараз увільнити мене від ідилій Побути дитиною подумки вдруге, Як скаже про мене тобі: - "Ледацюга!.."
Не варто забувати про те, що між віршем і детективним оповіданням існує чимала різниця. Поезія повинна бути чіткою, виразною, зрозумілою, а не обмежуватися такими невиразними загальниками і бідністю мови, ледь - ледь причесаної під гребінець трафарету, що в повній мірі присутні в твоєму вірші... Якщо ти вважаєш цей вірш вдалим і бездоганним, то вкажи в ньому сама на такі місця, які зможеш супроводжувати знаком оклику...
Ірино, рецептів, як треба писати, немає, отже раджу тобі якомога більше спостерігати за творами більш досвідчених авторів, багато читати - і разом з тим дбати про "свій голос", про оригінальність. Немає просто часу вказувати багатьом на очевидні помилки, боюся вже також образити когось, коли стану його переконувати, що переказ більш - менш гладенькими римованими рядками якоїсь життєвої історії, або просто газетної статті - ніяка не поезія! Знання мови, багатство її - найголовніше знаряддя поета, якому ще варто пам'ятати про форми віршування та закони жанрів... З повагою Did.
На душі вуаль - чого?.. Незримість дум - коли дюдина думає, то так не буває... Ні ПОЛЬОТУ дум, Ні серцебиття... - трохи вище говорила про те, що їх принесла тобі печаль, а тут уже, що ти їх зовсім не відчуваєш, - чому вірити?.. Як це все зрозуміти?.. Куди "повинна йти"?.. В даль?.. Якщо повинна, то як не йти?.. Дуже слабенький віршик, на жаль...