Присвята

Присвята

                        Л. Костенко

Нема любові меж і впину,

Якщо її вогонь не згас.

Молюся  нині, пані Ліно,

Я щиро подумки за вас.

Душі незламної багатство

Живе завжди між ваших рим, -

Як побороти словом рабство

В житті показуєте всім.

Нездатні зовсім до примушень,

Терпляче прагнете мети –

Зневіри страм у наших душах

Безжалісно перемогти.

Щоб увільнити нас од болю

Розчарувань і безнадій, -

Ведете з ними мимоволі

Своїм цілющим словом бій.

За те, що співом солов’їним

По Україні, як Тарас,

Пісень сипнули, пані Ліно, -

Хай береже Всевишній вас!

19.03.12