Присвята
Л. Костенко
Нема любові меж
і впину,
Якщо її вогонь
не згас.
Молюся нині, пані Ліно,
Я щиро подумки
за вас.
Душі незламної
багатство
Живе завжди між
ваших рим, -
Як побороти
словом рабство
В житті
показуєте всім.
Нездатні зовсім
до примушень,
Терпляче
прагнете мети –
Зневіри страм у
наших душах
Безжалісно
перемогти.
Щоб увільнити
нас од болю
Розчарувань і
безнадій, -
Ведете з ними
мимоволі
Своїм цілющим
словом бій.
За те, що співом
солов’їним
По Україні, як
Тарас,
Пісень сипнули,
пані Ліно, -
Хай береже
Всевишній вас!
19.03.12
|