Ну, ось і все - зостався тільки мир Та пил космічний, весь пречорний зовні. Одні зірки нагадують, що ми У цьому світі не були сторонні. І цих зірок не тануче тепло, Відроджує утрачені надії У те кохання, що уже пішло, Та по собі в душі лишило мрії...
Наталю, дуже гарна поезія, але варто подумати над оцим рядочком: - Невже й тобі у ніч таку не спиться?.. Коли цвіте жасмин, то, зазвичай, дивуються чийомусь сну, а не навпаки. Може, внесеш якусь зміну сюди?..