Наука

Як мисливцем злякана лелека

Відлітає стрімко від води, -

Ти пішла із юністю далеко

І твої згубилися сліди.

Схожий я на човен одновеслий,

Давніх переповнений надій, -

Бо донині час не перекреслив

Образ твій у пам’яті моїй.

Вічним болем і німим натхненням

У душі натомленій живеш –

То гориш яскравим одкровенням,

То гірчиш утратою без меж.

Не сказавши в поспіху півслова,

У житті зробила головне –

Ти навчила вірності й любові

Довгою розлукою мене!  

10.03.12