Як мисливцем
злякана лелека
Відлітає стрімко
від води, -
Ти пішла із
юністю далеко
І твої згубилися
сліди.
Схожий я на
човен одновеслий,
Давніх
переповнений надій, -
Бо донині час не
перекреслив
Образ твій у пам’яті моїй.
Вічним болем і
німим натхненням
У душі
натомленій живеш –
То гориш
яскравим одкровенням,
То гірчиш
утратою без меж.
Не сказавши в
поспіху півслова,
У житті зробила
головне –
Ти навчила
вірності й любові
Довгою розлукою
мене!
10.03.12
|