Марійко, ти гарно вмієш охоплювати душею та зором і передавати у віршах яскраві фарби й бліді напівтони, а тому чудесно малюєш обличчя весни, не забуваючи при цьому підкреслити різким штрихом настрій своєї ЛГ. Зі святом тебе!..
Не може "чорняві коси ніжно вітер колихати", якщо він дійсно "грозовий", чи не так, Євгене?.. Отже, варто в останній рядочок внести маленьку зміну: - ...Наче вітер грозовий.
Роксолано, тут одразу помітна твоя сміливість у виборі змісту й форми вірша, і хоч я не розумію її причину, проте, скажу відверто, - ти мені такою подобаєшся більше...
Катю, а про які саме "тихі дні і ночі" українці не згадують?.. Краще: - Надії добрі не збулись... Після "як колись", - кому поставте. Енергія чого рве поля?.. Стриматися не може земля, чи енергія, чи, може, Земля, або янголя, про які йдеться вище?.. Незрозуміло зовсім. "Але на грані новий вік..." - на грані чого? Щоб не виникало в читача подібних запитань, речення варто будувати наступним чином: - На грані щастя новий вік, - а далі пояснювати чому саме так... Тут все загальні слова, а у віршах потрібно вихоплювати щось головне і на ньому концентрувати увагу. З повагою Did.
Наталю! Для кожного автора найголовніше - мати власний стиль і голос. Коли читаю твої дитячі мініатюрки, то бачу в них присутність згаданих вище означень, і щоразу впізнаю тебе...
Дякую тобі, Роксолано. Попередній вірш, повір мені, був кращим - барвистішим і теплішим, але приємно, що й побляклі кольори цього твору привернули твою увагу.
Наталю, я просто не відчув у вірші тієї радості, щоб розміщувати його в категорії "Щастя", а ось "Вірші про кохання", безперечно, потісняться трохи, звільняючи йому місце...
Дякую тобі, Наталю. "Й" там потрібна, точно, а ось те, що в слові "повина" була зайва приголосна "н" ні ти, ні я не помітили, а вона дуже впливала на суть слова. Одна Катруся примусила мене подивитися ще раз у словник, щоб розібратися в тому, яка різниця між "повина" і "повинна"...