Тільки сьогодні прочитав ці слова... Мені здається, що зараз наші молоді автори вільніше і сміливіше орудують мовою, ніж колись це робили ми, ось тут, або через це, Наталю, ще невідомо хто для кого буде вчителем. Проте, я хочу сказати, що вони часто не признають зовсім самокритики, а про взаємокритику й знати не хочуть, тому важко комусь із них щось радити в коментарях, бо скільки вже було тут безпідставних образ, і не тільки на мене, що й порахувати важко. Чомусь я просто впевнений, що незабаром вони самі відчують, як із них спадає луска їхньої (так їм нині здається) неповторності та оригінальності, що скоро вони справді здобудуться на оригінальність високу, справжню, щиру, яка неможлива не лише без вивчення спадщини їх попередників, а й без глибокої пошани до неї.
Сама себе цитуєш... Буває, Наталю, дійсно таке, що написане тобою пам'ятається довго і не лише самому собі, ось і ці твої слова пригадалися мені відразу.
Це вже тому, Катю, що ми з часом не байдуже слухаємо чужі слова, а стараємося заглибитися в їх суть, простіше говорячи - приходить їх розуміння... Дякую вам.
Вносити зміни, чи не робити їх, я, Ігоре, вирішу тоді, коли розміщу вірша на ПМ - коефіцієнт прозорості відразу підкаже, адже, крім прибирання кількох приголосних, таке покращення більше нічого не дає. Дякую тобі.