Прохання - Життя...

Всього коментарів: 22
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Shtanko • 10:49, 15.02.2012 [Лінк на твір] Чудово. Сподобалось. Може тільки: І зелені вогні. 0Спам 4 Did • 14:01, 15.02.2012 [Лінк на твір] Вносити зміни, чи не робити їх, я, Ігоре, вирішу тоді, коли розміщу вірша на ПМ - коефіцієнт прозорості відразу підкаже, адже, крім прибирання кількох приголосних, таке покращення більше нічого не дає. Дякую тобі. 0Спам 8 Shtanko • 15:54, 15.02.2012 [Лінк на твір] Чому ж не дає: І зелені вогні семафорів, - ніби я також ще подолати не зміг, але їх прошу для подарунку, а у Вашому варіанті простір у зелених вогнях в цілому. Але то є суть Вашого сприйняття, але й мойого. 0Спам 10 Did • 16:51, 15.02.2012 [Лінк на твір] Ось і я про це... 1Спам 2 natalya-gurkina • 11:22, 15.02.2012 [Лінк на твір] подарує!)))) зі святом!!!! 0Спам 5 Did • 14:02, 15.02.2012 [Лінк на твір] Чи не пізно вже буде, Наталко?.. Дякую тобі. 1Спам 19 natalya-gurkina • 17:12, 17.02.2012 [Лінк на твір] у житті все вчасно;) 0Спам 20 Did • 23:13, 17.02.2012 [Лінк на твір] Безперечно... 1Спам 3 Davudenko • 11:31, 15.02.2012 [Лінк на твір] СИЛЬНІ СЛОВА .БО ЗГИНАТИСЯ В ГОРІ НЕ СМІВ. 0Спам 6 Did • 14:04, 15.02.2012 [Лінк на твір] Може, й зігнувся б я, пане Іване, але мої фізичні дані не дозволяють вправно робити подібні рухи... Дякую вам. 1Спам 7 Валькірія • 14:17, 15.02.2012 [Лінк на твір] Іди за серцем навмання, Хай твій вогонь горить все дужче, Бо лиш любов - непроминуща, Мов світло завтрашнього дня! 0Спам 11 Did • 16:54, 15.02.2012 [Лінк на твір] Цікаво, Наталю, - як довго мені ще йти та скільки тих завтрашніх днів мені залишилося?.. 1Спам 13 Валькірія • 17:02, 15.02.2012 [Лінк на твір] Що нам готує майбуття? Як би ж то знати. Любов, багатство, визнання - чи біль утрати? Напевно, треба віднайти Свою дорогу, Збагнувши врешті - хто ж є ти? живеш для чого? І не минаючи доріг, що терням вкриті, Знайти любов в душі для всіх - це сенс в цім світі... 0Спам 14 Did • 19:21, 15.02.2012 [Лінк на твір] Сама себе цитуєш... Буває, Наталю, дійсно таке, що написане тобою пам'ятається довго і не лише самому собі, ось і ці твої слова пригадалися мені відразу. 0Спам 15 Валькірія • 20:55, 15.02.2012 [Лінк на твір] Та воно якось так само зринає, коли певні емоції відчуваю, саме такими словами... а це писалося десь понад 10 років тому... 0Спам 17 Did • 16:51, 17.02.2012 [Лінк на твір] Буває, що написане вчора вже забулося, а якісь давні слова бентежать душу постійно... 1Спам 9 Asedo1949 • 16:31, 15.02.2012 [Лінк на твір] Прекрасні слова, що приходять до нас з роками. 0Спам 12 Did • 16:58, 15.02.2012 [Лінк на твір] Це вже тому, Катю, що ми з часом не байдуже слухаємо чужі слова, а стараємося заглибитися в їх суть, простіше говорячи - приходить їх розуміння... Дякую вам. 0Спам 16 nasvictor • 23:30, 15.02.2012 [Лінк на твір] Вірш сподобався. тільки не зовсім зрозумів рядок про навалу позолочених гордістю днів. це дні, за які не соромно, дні досягнень? 0Спам 18 Did • 16:54, 17.02.2012 [Лінк на твір] Так, я горжуся тим, що, як лише не намагалося, проте життя не зігнуло мене, не зламало... Дякую. 0Спам 21 InhearT • 23:30, 17.02.2012 [Лінк на твір] пане Вікторе,як завжди,чуттєво,ніжно та майстерно) єдине,що мені чогось "різануло слух" під час прочитання - фраза "які ще" - не знаю,чому,мені якось не звучить.. але це таке..судячи з коментарів,лише мені так..) але вірш,безперечно,прекрасний,я б навіть сказав,хрестоматійний.. тож 0Спам 22 Did • 20:03, 19.02.2012 [Лінк на твір] Якщо ти, Іване, говориш, що вірш хрестоматійний, то значить усе в ньому на своєму місці. Дякую тобі.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі