Н.К…
Неначе світло у
затіння
Листви пожовклої
в саду, -
Воно приходить
неодмінно
У кожну душу
молоду.
І цілоденно
захмелілий
Не од вина без
тями ти –
Чому душа в
твоєму тілі
Не може спокою
знайти?
І сам воюючи з
собою,
Гадаєш марно до
сивин –
Чому поділена
надвоє
Весь час душа
чуттям одним?..
14.02.12
|