Давай пробачимо
похмурі
Та прохолодні
дні весні, -
Тепло і світло
ще занурить
Вона в простори
крижані.
До примх, як
дівка, завжди схильна,
Ховає вроду
молоду, -
Давай пробачимо
повільну
І запізнілу їй
ходу.
Чи неквапливість
ненавмисна?..
Якщо це так, то
ти зумій
За безпорадну
беззахисність
Пробачити
сьогодні їй.
Іще хода її
первісна
Розпалить
полум’я бажань
І буде млосно
вдень і тісно
Нам вечорами без
смеркань.
Коти, заучені
сонати,
Бриньчатимуть до
хрипоти…
Давай весну не
будем ждати,
А їй назустріч
вдвох іти!
11.03.12
|