Майдан у наших головах і не закінчувався. Назвіть сьогодні політика, який би об'єднав нас усіх, до якого повна довіра суспільства. Важко, неможливо вам це зробити. Незнаю сьогодні таку людину і я сам. Відсіля усі наші біди...
Без політики життя суспільства неможливе уже давно, весь світ живе за правилами політичної гри, але, повторюю, за правилами гри. В нашому випадку правила, умови гри не завжди однакові для всіх і виконуються, або дотримуються не усіма учасниками змагань. Відповідальності за це не несе ні одна із сторін. Чуємо взаємні звинувачення усіх та всіма, а далі слів справи не рухаються. Прикро, що так було донині, гірко, що так залишається сьогодні. Перспектив на краще ніяких, бо вже чітко прийшло розуміння того, хто і навіщо йде у політику, як вона міняє людей... Біля розбитого корита сидіти нам ще довго.
Болюча проблема суспільства - наркотики. Серед моїх знаймих, на жаль, є також наркозалежні. Ця хвороба покалічила добряче не лише їх самих, а й їхні сім'ї. Над віршем слід ще працювати, я б його навіть трохи скоротив би...
На той час це був правильний вибір народу, але, як показав час, президент зовсім не розуміється в людях. Пригадайте, кого тільки ми не бачили поруч нього за роки президенства.Багато зрадило йому, багато розчарувалося в ньому через його м'ягкість і нерішучість. Його державницька політика мені до вподоби, а ось рідним моїм на сьогоднішній день цього вже мало - жити гідно хочеться не на словах. Між іншим, ні одному з нинішніх офіційних кандидатів чомусь не віриться ще більше, адже знаємо кожного з них уже не перший рік. Ну, про кого з них, Олексію, можна сказати, що це гідна цієї посади свята людина? Боюся, що відповідь буде очікувано негативною...
Вся біда в тому, що в нас, простих людях, потроху вмирає віра у краще життя. Її поволі убивають у наших душах наші обранці від виборів до виборів. Говорять одне, а роблять протилежне. І так щораз. Пригададайте наше піднесення, сподівання на зміни на краще в недалекому 2004 році. Що від них залишилося, крім розчарувань? Був активним учасником тих подій сам, пишався попервах відзнакою президента, був нагороджений грамотою, а нині, часом, соромлюся про це й згадувати. Ради чого чи кого стояв на Майдані, агітував робити так само інших? Багатьох вдасться обманути сьогодні після цього верхівці? Содіваюся, ні - просто переконаний, що мало вже хто повірить тому чи іншому балакуну. Знаємо, як важко жити простій людині, бачимо, як поруч нас живуть ті, хто взявся вирішувати наші проблеми і долю України. Прикро усвідомлювати все це. Вибачаюся за відвертість. Просто не витримав і трохи вимовився...
Здається, Андрію, не вистачає вам терпіння працювати. Судячи з перших рядків вірша, вміння у вас є, але... Вірш і подобається, і не сприймається через недотримання форми віршування.
Прекрасні рядки чергуються із не зовсім вдалими. Мабуть, Олександре, ви самі це відчуваєте, чи не так? Вірш чудовий, але слід посидіти нам ним ще деякий час. Правда.
Незабутніх вражень, після кожної нашої поїздки до моря, залишається безліч. Добре, що ви віршами умієте передати кожному з нас свої почуття від зустрічі з бажаним кожному місцем відпочинку. Радий за вас, Катю. Щиро.