Буває... Було, мабуть, у всіх і з усіма трапляється. Розумію, Олександре, автора, але не згодний, що після подібного не буває однолюбів. Ще як бувають!
Добре відпочили, Катерино? Щиро радий Вашому поверненню на сайт. Чудово словами малюєте побачене, чітко та виразно передаєте стан душі. "...Мов галасливі кочові цигани У зграї позбиралися пташки." відразу нагадало дитинство проведене у селі. Кожний рік зупинявся в ньому циганський табір, ми приносили ремонтувати старі речі, спостерігали за веселим циганським життям, а потім табір несподівано зникав. Хтось бідкався про поцуплене, а хтось чекав повернення гамірливого до наступного року... Ось такі згадки принесли мені Ваші ОСІННІ мотиви.
"...Позаду - мороку стіна, А світла спереду - краєчок." Тут головне не категорія, а те, що попереду видно краєчок світла. Дякую із запізненням за підказку.
Ой, пане Василю, як нелегко сьогодні пояснити оточуючим мене зневіренім у всьому та у всіх людям, що до влади знову рвуться антиукраїнські сили. Судіть самі, в порівняння з минулим роком на розвиток укрїнської мови, на українську книгу виділено коштів у вісім разів менше з роком попереднім. Не знаю, що планують на рік наступний... Ось такий наший уряд, ось таке його обличчя. Про що ще говорити?..
Оцінку потихньку виправимо кількістю оцінок... Без коментарів - відмінно! Від слова "сутінь" чомусь повіяло таким близьким призабутим почуттям... Щиро вдячний за отриману насолоду, правда.
Від постійних думок І безглуздих вагань Все змоталось в клубок Нечітких сподівань. Мабуть, кожній людині знайомий подібний стан душі, але ж як гарно у віршованій формі вам далося це передати. Молодець!
Цікаво та оригінально написано про таке здавалося б звичне та буденне, як образа. Тут і "серце в куточку вижате як лимон", і "деренчить колиска душі заколисана плачем" нікого не залишать байдужим.
Початок вірша чомусь нагадав усім відому поезію С. Єсеніна "Собаке Качалова", проте далі Олексій пішов своїм шляхом, від чого вірш тільки виграв. Добра, майстерна робота. Дякую.