Не погоджусь й на хвилинку, Не зважаючи на вік, Адже дивляться на жінку, Щоб пізнать, хто чоловік... Ну до чого ж юні роки, Коли спогади живуть? Моя думка: це все вроки, "Друзі" вносять каламуть. Пригадайте сміх цей лУнкий, ГолубІнь очей, вуста, Спраглий жар від поцілунків, - В чім вона тепер не та? Ну і що, що коси білі, "Лапки гусячі" до скронь, Та вона ж лиш Вами жИла, Вашим доторком долонь. Тому мій вердикт єдиний: Винен, що не та вона, - Хіба ж може половина Жить без іншої сповна? 5.0.
Такий гарний поетичний коментар вам вдався... Це все так давно у мене було, що важко навіть пригадати якісь дрібнички з минулих своїх побачень, але чомусь думається, що було приємно, коли нині хочеться їхнього повторення. Дякую.
Скажу просто - добра робота! Здається все просто, але як красиво та переконливо звучить. Тут залишається тільки подякувати людині, яка примушує своїми творами і мене писати тексти пісень. Дякую за коментар.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
5!
