Сумним, Наталю, я сьогодні можу стати через три години, або ж зовсім навпаки - з нетерпінням і сподіванням у перемогу українського клубу я зараз чекаю на футбольний репортаж, а так у мене все добре.
Світлано, дякую, за підказку. Не помітив елементарного, на ПМ також за це довелося червоніти... Малі грішники ми тому були, що на той час нікого не зраджували, гріх маленьким то був, просто грішочок якийсь...
Дякую тобі, Роксолано, за побажання. Все це так давно було, що забулося вже трохи, але, коли пригадую той час, душі стає радісно, тепло, а ще - неспокійно...
Ігоре, солов'ї бенкетують трошки більше місяця, і коли описувати в коротенькому віршику різні дрібнички про них, а іще про погоду та природу, до для чогось вагомішого не залишиться місця, та й кому те цікаво?.. За "бездиханно" хвилюватися нічого - таке було колись зі мною, лежав, як убитий...
Не тільки, Іване, осінь ішла по автостраді, вона ще натомлено та поволі брела вдовж обочини, неначе хотіла сховатися десь у канаві після скоєного злочину...
Кожний із нас створює сам про себе враження, чи не так, друже?.. Час усе покаже, зараз щось іще рано загадувати... На поетичних сайтах мова літературна, а не діалетична...
Саме це й наголошою тим рядочком - час летить швидко, не встиг звикнути до літа, а вже на дворі осіь закінчується... Шкода, що все так швидко змінюється в природі, жалко, що так швидко те саме відбувається в житті...