Все буде добре, друже, не переймайся дуже цим, адже колись і нам говорили старші за віком люди, що з нас нічого путнього не вийде, але, як видно сьогодні, вони помилялися...
Гарний вірш, Роксолано, - щирий, емоційний та образний. Єдине, на що вже звернув увагу й Олександр, - наголоси. Ось ти римуєш "гості" - "прості", а я читаю "гОсті" - "простІ", так виходить тому, що я читаю слова літературною мовою тлумачних словників, а не діалектичною, як, буває, це хтось пояснює...
Читається легко й зрозуміло, якщо не було внесено зміни, то все гаразд і наголосами, адже при читанні ніяких спотикань не було, а щодо останньої стопи, то вона хоч і іншого розміру, але вона - остання, можна залишити й такою, все залежить од погляду на це автора.
Мабуть, твоя, Іване, юність, якій я щиро заздрю, не дає ще тобі можливості зрозуміти багато речей, про які колись, може, й поговоримо, але вже наодинці...