Вірш недосконалий, правильно, пані Катерино. Прикро, що невдало заримовані рядки один називає гарною поезією, а інший охоче з такою оцінкою погоджується...
Не буває на світі таке, Щоб тікали жінки від кохання, - Хоч воно, як полин той, гірке, Як осіннього вітру зітхання. Ось і ти, вір не вір, не втечеш, Не сховаєшся вся в самотині. - Так було вже з тобою?.. - Авжеж!.. - Так не буде ніколи віднині!
Дякую тобі, Ігоре. Зараз переді мною лежать іще недописані рядки: Сльотливо, порожньо та сіро, На жаль, сьогодні за вікном... А як там буде надалі, сподіваюся, ти скоро дізнаєшся.
Перетерплю, переболію, перезабуду, що було, - і приведу, мабуть, повію в своє прокурене житло... Василю таке подобається?.. Катю, вірш сподобався, не лукавлю, лише два перші рядочки останньої стопи мені чомусь не до вподоби...
Щось мені оці твої, Василю, "Чистилівки" не схожі на поезію, чи, може це щось інше?.. Я безнадійно, мабуть, відстав од життя - від капусти, глобалізації, букви часу...
Галино, цього вірша я писав на замовлення, чого дуже не люблю робити, але, якщо вже беруся, то повністю входжу в замовлений образ, думаю, що це і в даному випадку непогано вдалося мені. Дякую тобі.