Легко зневіритись в мить, коли мрія погасла, Наче зоря, що згоріла навіки безслідно, І життєствердне "Я ВІРЮ!" надломлене гасло, Надто зчужів той, хто досі здавався надрідним.
Легко є впасти, як знову позбувся опертя, Висохли ріки відвертості геть до краплини, Паща відчАю, здається, готується зжерти, Ти безпорадний, неначе маленька дитина.
Важко не здатися думам, що з'ятрені болем, І метастази страхів проростають у скронях, Розчарування у серці, мов стигмами, коле, Йде в невідомість самотня Душа й безборонна.
Як відрізнити - чи слово заряджене фальшю? Що випромінює серце - любов чи отруту? Зраджена вкотре, Душа хоче вірити дальше, Аби дійти до своєї колись світло-суті.
Важко буває не зрадити власному серцю, Що до лукавства і зради звикає поволі. ДЕ Ж ВИ ПОДІЛИСЯ, ЛЮДОНЬКИ, ЩИРІ Й ВІДВЕРТІ??? Сонечко встало. Я позбуваюся болю...
Не пам’ятаю, просто відколи, Та впевненість та незворотна, Знаю я, що ніде вже й ніколи, В житті не залишусь самотня.
Лину думками до, Бога Отця, Із вірою, що не покине Чадо своє, поведе до кінця, І прийме у лоно родини.
Так я побачила відповідь на ось цей катрен.
Важко не здатися думам, що з'ятрені болем, І метастази страхів проростають у скронях, Розчарування у серці, мов стигмами, коле, Йде в невідомість самотня Душа й безборонна.
Дякую, пані Катерино, за розуміння. Вірш щоправда написаний десь улітку, коли на душі було дуже важко від усвідомлення болючої реальності, ось і згадала до теми, яка останніми часами надто актуальна на нашому сайті...
такі прекрасні слова не можуть не торкнутись душі.. "Як відрізнити - чи слово заряджене фальшю? Що випромінює серце - любов чи отруту? Зраджена вкотре, Душа хоче вірити дальше, Аби дійти до своєї колись світло-суті."
Вікторе, ти не помітив, що саме серед гурту, а не наодинці зі своїми думками у маленькій кімнаті, ми почуваємо тягар самотності, хоча, може це тільки у мене так...
"Важко буває не зрадити власному серцю" - це, мабуть, найголовніше у житті, бо із самозрад починанаються усі негаразди. Та попри все, Наталко, з- поміж рядків є віра.Відчувається Твоя сильна енергетика, думка лиється.Гарно!
Роксоланко, цього вірша було написано у миті дуже великої зневіри до людини, якій хотілося вірити найбільше з поміж усіх людей на світі...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
