Поет поету, звісно, брат,
коли він щирий.
Не словолаз, не на показ,
не мерехтливий. Коли не зирка на чуже.
Ним не ласує.
Коли хреста свого несе.
Не галасує... Поєтократ, ліхтар нічний
в лакейській формі.
Такому брат – злощавий кат
і кістка в горлі. Той за п’ятак,чи на срібняк,
Чи щось у торбі.
У хід запустить і кулак.
І дасть по морді. А так, по-Божому. Дивак!
Таке вчудити.
Поет поету - рідний брат!
Із цим нам жити. А у суперництві сліпім
нема потреби.
Як зорі Божії світім
В нічному небі.
Серйозна заявка... Та життя говорить зовсім про інше... Це ідилія... Закінчення спрощене, тож попрацюйте, пане Василю, для душі і порадуйте музу, бо вона вас радує часто...
Не знаю, як на мене, кінцівка "як зорі Божії світім в нічному небі" доволі образна ( звісно, відкинувши технічну сторону справи). Але обов'язково прислухаюся. Згадую, як колись відкинув Вашу пропозицію допрацювати вірш "По-осіньому, брате, зодягнемо душі у злато", а потім, все таки, допрацював і вдячний до сьогодні. Вірш від цього лише виграв. Дякую, пане Іване.
Ви боїтеся амбіцій? А це не така вже й погана риса... У всьому світі вона грає не останню роль у долі успішних людей... Почитайте Джона Максвела, Скіпа Росса... В інеті, мабуть, є. Вони істинні християни... Я давно цікавлюся психологією і є серйозні розходження, якщо брати до уваги напрацювання психологів Західної Європи, не кажучи вже про далеких заморських... А поету без амбіційності, без віри в свої сили - і ні туди, і ні сюди... Певно, ви всі це добре розумієте в тій чи іншій мірі... Розкрилля і зоряних вершин! :))
Я не проти амбіцій. Вони, в певній мірі, як ДВЗ, який дає енергію для нашої діяльності. Мова йшла про те, що погано, якщо вони стають некеровані нашою внутрішньою самодисципліною. Тоді такий некерований імпульсивний рух створює багато зайвих проблем і для нас самих, і для оточуючих.
Просто пам"ятаймо, що за всі свої досягнення маємо дякувати Творцеві! Він дає- Він і відбирає. Відкриються уміння тому, хто на це заслужив, закриються тому, хто зловживав ними.Чи не так?
Слова:" ПОЕТ ПОЕТУ - РІДНИЙ БРАТ!" повинні бути написані на головній сторінці як давіз (основне правило користувачів цього сайту),а ви як думаєте,браття!
Бачу, тут вже цілі сузір'я вимальовуються (поетичні, звісно). А що, було б непогано: свій маленькій зоряний оазис внутрішнього тепла на цьому сайтику. А поки що : світімо !
Ваша правда, Вікторе. Творчі люди і чутливі, і вразливі, і непередбачувані. Можливо це той специфічний тягар, який лягає на нас відплатою за ті безцінні миті пережитого натхнення, спілкуванням з небесним.
Пане ,Василю! Вам від любителя вища оцінка ,бо прочитав на одному подисі і з першого слова до останньої крапки все прийшлося до душі . А от на днях цілу поему -ледь дочитав ,та так нічого не второпав ,крім досконалості поезії,яку можна звичайно в ВУЗах за приклад студентам викладати ... 5 з + і
Дякую Вам, Андрію. Приємно, коли дух сузір'я панує в творчому середовищі, а не конкурентність спеціалізованих бригад. Щось таке... До речі, вітаю Вас з Днем Ангела. Успіху. І також - творіть !!!
Щиро дякую усім вам, хто підтримав цю ідею товариського співіснування на поетичному небі творчих здобутків. Світімо!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
