Кохайся, але не забувай, що ти вже ЗАКОХАНИЙ. Поясни сам собі - навіщо та з ким ти живеш сьогодні? Взавтра буде так само... Далі - більше... Зрозумів про що і навіщо говорю, Михайле?.. Спочатку - сім'я! Не забувай, що десь на небі не сплять, спостерігають за кожним нашим кроком.
Молодець. Діти не все розуміють, сприймають оточуючий світ, тільки очима, дотиками, словами... Чорне, біле,холодне, гаряче, можна, ні... А ми починаємо щось вигадувати, не думаючи зовсім про те, що будемо незрозумілими вигадками дітлахам своїм. Розумні... Дорослі... Жили б бідно та весело, про підлість не знали, славу, багатство... Якби, Михайле, ми були дітьми...
Коли я у цвітінні - Не усі поруч в радості. Пустоцвіти в падінні Помирають від заздрості... Катерино, я - не він! Слова - мої. Вірш можете прочитати на моїх сторінках... Чомусь дивує схожість почуттів, - сміюсь, Куди ти діду вже побрів?.. Гарні вірші ви пишете, шановна. Повірте, мабуть, не першому прихильнику ваших здібностей. Вас не обманюють вони. Правда. Дякую за гарну поезію.
Зрозумів. З ромашки сонця пелюстки Хмарин вітрами відірвало Й на берег обрію погнало По плесу синьої ріки... Тамаро, будь-ласка, правте, наставляйте, - я вам повністю довіряю. Здається, говорив уже вам про це... Пропав десь мій незрадивий критик, та добре, що не мовчите, не байдужі ви. Дякую. Начитався також різного...