Подобається мені Ваше ставлення до поезії...Набирусь сміливості процитувати самого себе . Поезія.
На крилах пам’яті й любові , у дні веселі і сумні, лечу туди де в кожнім слові, без перешкод і метушні. Звучать мелодій дивні ноти, стоять слова не просто в ряд, фантазій дух, душі польоти, і чистих дум легкий заряд.
Як гарно і щиро ...Не відніми, мій Боже, талану- Зализувать чужі душевні рани. Але ж яка відповідальність тепер у автора перед оточуючими його людьми, бо слово не тільки лікує, а нерідко завдає болю. Відтепер слід про це пам'ятати. Дякую.
Люблю і чорний хліб, і чорну ніч, І чорну каву, чорні очі й брови, І ще люблю цю незбагненну річ: Коли чорніє буква - ще не слово, - Мов зернятко, мачиночка мала, В передчутті розкішного зела!
Катю, воно знає коли приходити, на жаль керувати цим неможливо. Тут є дуже вдала пересторога чудової поетеси Антоніни Корінь - "Щось невдале пущу на папір і село осоромлю навіки...". Враховуючи, що у Вас хороші вірші, Ви себе не силуєте, ну й слава Богу. Ставлю найвищу оцінку.
отут багато відчуттів й сумяття душ багато відчуває
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
Без душі слова - просто оболонка.
