Нехай свята земля дає вам більше сили духу - ним і болем переповнений вірш. Прикро, що ГУЧНО ВПАВ КАШТАН на ЗЕМЛЮ - У КВІТАХ, що ДУША - У ТЕРНАХ, апе як добре припасти душою до землі і написати заспів, не пісню. Пісня У ГРУДЯХ ТЕРПНЕ іще, та, відчувається, ось-ось вирветься зовні. Вдячний вам за гарний вірш.
Від ваших слів справді повіяло бузком у кімнаті, наповнило душу відчуттям свіжості. Немов умився тим дощем, немов прийшов час просити прощення... Дякую за чудову поезію.
Цілував, і сам був цілованим. проте. пригадую, в мить поцілунку не фантазував - хотілося іншого, а після - хотілося цілувати іще і появлялось довге безсоння. Можливо щось плутаю, адже давно було, проте відчуття залишилися саме такі. Без усіляких прикрас. Вдячний вам щиро за спогади. А іще побажаю весняного безсоння не в самотності.
Нерідко біль близьких людей проходить повз нас, не зачіпає зовсім через наше нерозуміння чи, що іще прикріше, нашу байдужість. Коли вже нічого не виправити, біль просто вривається і довго, безкінечно довго, крає наші серця. Після прочитаного виникає саме таке почуття. Переконаний - не у мене одного. Спасибі авторці за невеселу сповідь.