SITE LOGO
Пт, 19.09.2025, 00:27
Меню сайта
Наш опрос
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974
Главная » Комментарии пользователя [Did]

Найдено комментариев: 8706
Показано комментариев: 8511-8520
Страницы: « 1 2 ... 850 851 852 853 854 ... 870 871 »

avatar
196 Did • 10:00, 23.04.2009 [Лінк на твір]
Якщо чесно, я особисто - ні, не бачу, але віру не втрачаю в краще майбутнє для нащадків. Це тішить... Дякую за добру оцінку.
avatar
195 Did • 09:44, 23.04.2009 [Лінк на твір]
Нехай свята земля дає вам більше сили духу - ним і болем переповнений вірш. Прикро, що ГУЧНО ВПАВ КАШТАН на ЗЕМЛЮ - У КВІТАХ, що ДУША - У ТЕРНАХ, апе як добре припасти душою до землі і написати заспів, не пісню. Пісня У ГРУДЯХ ТЕРПНЕ іще, та, відчувається, ось-ось вирветься зовні. Вдячний вам за гарний вірш.
avatar
194 Did • 18:11, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Якщо наполягаєте - заперечувати не стану. Просто подякую за добрі слова. Щиро.
avatar
193 Did • 18:06, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Не всі, та деякі не були б там зайвими. Спасибі за таку оцінку. Тішить...
avatar
192 Did • 17:55, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Дякую. Сьогодні бажаєш через рік, а потім можна знову побажати собі небагато не в горі, а в святі перезимувати.
avatar
191 Did • 17:07, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Усе потрібно сприймати так, як воно є. Ілюзії тут зайві. Це факт.
avatar
190 Did • 16:51, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Від ваших слів справді повіяло бузком у кімнаті, наповнило душу відчуттям свіжості. Немов умився тим дощем, немов прийшов час просити прощення... Дякую за чудову поезію.
avatar
189 Did • 16:34, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Цілував, і сам був цілованим. проте. пригадую, в мить поцілунку не фантазував - хотілося іншого, а після - хотілося цілувати іще і появлялось довге безсоння. Можливо щось плутаю, адже давно було, проте відчуття залишилися саме такі. Без усіляких прикрас. Вдячний вам щиро за спогади. А іще побажаю весняного безсоння не в самотності.
avatar
188 Did • 16:09, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Нерідко біль близьких людей проходить повз нас, не зачіпає зовсім через наше нерозуміння чи, що іще прикріше, нашу байдужість. Коли вже нічого не виправити, біль просто вривається і довго, безкінечно довго, крає наші серця. Після прочитаного виникає саме таке почуття. Переконаний - не у мене одного. Спасибі авторці за невеселу сповідь.
avatar
187 Did • 15:08, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Навіть не здогадувався про мрії. Віднині буду мріяти щиро. Чи не пізно тільки? Дякую за такий повчальний коментар, за увагу та щирість.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz