Нехай це проза, але видається зайвим таке довге,перенасичене образами, викладення думки. ТИ І Я, Я І ТИ ТЕЧІЯ ТЕПЛОТИ... Здається про одне написали різні автори, проте, як коротко і зрозуміло це зробив другий автор. Я йому заздрю, а вам і собі також нагадаю слова класика СТИСЛІСТЬ - СЕСТРА ТАЛАНТУ. Невже він помилявся? Не певен...
Виважено, образно, зрозуміло відкриваєте душу. Ви, майстер поетичного слова, залюблені у мовну щедрість і чудово користуєтесь її різноманітністю. Тугою за молодістю пронизаний вірш, але ж звучить у кінці МЕНЕ НЕ ПОКИДАЮТЬ НЕСПРОСТА ЛІТА, МОЇ ЛІТА, ЛІТА... Нехай так і буде!
Невже так важко порахути кількість складів у рядках? Невже не відчуваєте як збивають із ритму наголоси? Кілька разів перечитав написне, а до суті так і не добрався. На жаль для обох нас.
Інколи потрібно прислухатися оточуючих і вони не будуть сміятися, і доріг зайвих буде менше в юному віці в пошуках однієї стежини кохання. Більше працюйте над словом. Особисто мене не задовольняють наголоси в тексті, розмір рядків. Не вірю, що ви свідомо так пишете. Хочу бачити розуміння сказаному, а не образу.