Так трепетно і ніжно торкнулися долоні моїми вустами і поміж пальців долями-життями потекла жага. Стриманість шептала косами-словами , відвертості скотилась по щоках сльоза. Я твої очі мию поцілунком і гублюсь у просторі небес… простелились музикою струни Божественних чудес. Тобою дишу сильно у твоїх міцних обіймах, де мене дбайливо сповиваєш хмілем. І ні початку ні кінця у Всесвіту нема, лиш запах зітканих пригод. Я вітер дмухаю у твої ніздрі. На коліна падаєш і кажеш – о, мій Господь, чого така тонка Твоя струна і музика пашить багаттям? Чого моя сльоза на Твоїх вустах – моє небесне щастя? Чого Твій стан такий жіночний, а суть – по-чоловічому тверда? Чому Ти пахнеш так природно – джерельная вода?
- Не питай, не треба, візьми мене в долоні і просто пий…
Засіяло сонце в його скронях і вологі ще вуста текли липучим медом на їх розпечені тіла.
Так народились ріки, молочні береги і трави сріблом вкриті любовної снаги. Я повторяюсь знову і завжди, вертаюсь променями сонця, каплями дощу, вертаюсь завірюхою бажань, так хлину мокро на свідомість океану і мріями на дно пісочком сяду, а може, осяду…
А на поверхні берег кинеться тікати, розколисавши водорість здійметься ввись….
Так лагідно і слушно… люблю покусувати вушко…
- Пригорнись до мене, пригорнись.
- Я не витримую любові.
- То й не тримай. Ти зможеш, знаю.
- Відпускаю.
- Відпускай.
І тихий шелест серед листочків, чи листів лелекою, а може янголом на хмарину сів. На ту перину, яка ложем простелися край неба. Це на захід сонця, чи на схід, мій любий Боже, так на Тебе дуже схоже.
Більше Любові Ви можете знайти тут: http://vinwarez.org.ru/
Дякую за відгуки. На мої твори мало пишуть відгуки... "якось фальшиво звучить" Ви самі відповіли - "тому, що рідко чую подібні слова навколо себе" Тому бажаю Вам не тільки чути а й відчувати слова Любові - слухом, серцем, душею...
Не буду доводити власну щирість, бо зрештою, усі ми шукаємо в один одному те чого прагнемо. Хочу вірити, що ви прагнете саме щирості, а не фальші. Любові Вам і дякую за відгук.
"І чому він не написаний віршом ?" відповім, як відповіла на одному з літ.сайтів: Проза це поезія Життя. Знаєте, чи то проза, чи поезія... це тільки смислові жанри. Це те, за чим людина розрізняє, але суть одна - потік свідомості. У кожної людини потік є особистим, на стільки аби спромогтись висловити своє "Я". Я як автор бачу цей текст прозовим, читач може побачити його поезією або ліричною прозою, або філосовською лірикою... Це як астрактне мистецтво, де ти прагнеш тільки єдиного - викладення, вираження свого емоціонально-психічного стану, своїх фантазій...- втілення малюнкових слів у фарбах буденності. Тож якщо проза це буднність(існування)то поезія - Життя. Хоч на справді єдине ціле. Це наче казати: для мене не існує стандартів і границь, бо є відчуття значно більшого - бажання творити. І думаю, кожна людина прагне не просто самовираження, а саме такого вираження, яке б підкреслювало не жанровість та людські принцимпи, а своє "Я". Що і дає нам право називатись Особистостями.
Та й до тогож якщо даний твір я подам як поєзію, то він порушить усі правила її визначення. То виходить різниці нема. Все залежить від погляду читача.
Саме тому це вірш, тільки у прозі Спасибі і Вам за увагу.
З повагою, Світлана
До речі запрошую вас(як матимете час та бажання) на кілька своїх нещодавно створених сторіночок, вони вийшли такими: http://vinwarez.org.ru/
Світлано, Ваш твір, як на мене, оригінальний і, що дуже личить обраній Вами темі, пронизливий "до глибини душі"! Є в ньому мотиви інтимні, є й філософські (точніше, перші ненав'язливо пов'язуються з другими й переходять у них). Безперечно, красиво. А щодо фальшифих ноток - сумніваюся, адже спосіб подання письменником своїх думок - це ознака індивідуального стилю (а він має бути), а основа (власне, зміст, закладені думки) може бути й правдивою... Це вже Вам видніше) Бажаю натхнення! З повагою, Марія.
Нехай це проза, але видається зайвим таке довге,перенасичене образами, викладення думки. ТИ І Я, Я І ТИ ТЕЧІЯ ТЕПЛОТИ... Здається про одне написали різні автори, проте, як коротко і зрозуміло це зробив другий автор. Я йому заздрю, а вам і собі також нагадаю слова класика СТИСЛІСТЬ - СЕСТРА ТАЛАНТУ. Невже він помилявся? Не певен...
"Здається про одне написали різні автори, проте, як коротко і зрозуміло це зробив другий автор. Я йому заздрю, а вам і собі також нагадаю слова класика СТИСЛІСТЬ - СЕСТРА ТАЛАНТУ. Невже він помилявся? Не певен.."
Різні аби вирізнятися, та завжди у стислому сидить глибоке продовження, а у розгорнутому - мовчання про все. Саме те все, яке передає довжину емоції. І на цьому знову вам вдячна.
Шекспір казав просто - я люблю? Образ у творі це саме та тонка грань яка відліляє слово від цілісного твору. Хоча, як на мене про почуття один до одного досить помовчати.....
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
