Чт, 21.11.2024, 17:36
Меню сайту
Категорії каталогу
Кедик Світлана [96]
Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.
Рошко В’ячеслав [26]
Кузан Василь [39]
Бабічин Юрій [10]
Вихованець Леся [1]
Ісаєвич Михайло [47]
Марина Алдон [4]
Пальок Анна [79]
Хланта Михайло [18]
Бурдюх Микола [54]
Наталія Степа-Пеньора [2]
Медвідь Марія [1]
Рибар Тетяна [3]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Закарпаття категорії та розділи української поезії, українська проза Кедик Світлана
 

Розпечені тіла

Так трепетно і ніжно торкнулися долоні моїми вустами і поміж пальців долями-життями потекла жага. Стриманість шептала косами-словами , відвертості скотилась по щоках сльоза. Я твої очі мию поцілунком і гублюсь у просторі небес… простелились музикою струни Божественних чудес. Тобою дишу сильно у твоїх міцних обіймах, де мене дбайливо сповиваєш хмілем. І ні початку ні кінця у Всесвіту нема, лиш запах зітканих пригод. Я вітер дмухаю у твої ніздрі. На коліна падаєш і кажеш – о, мій Господь, чого така тонка Твоя струна і музика пашить багаттям? Чого моя сльоза на Твоїх вустах – моє небесне щастя? Чого Твій стан такий жіночний, а суть – по-чоловічому тверда? Чому Ти пахнеш так природно – джерельная вода?

- Не питай, не треба, візьми мене в долоні і просто пий…

Засіяло сонце в його скронях і вологі ще вуста текли липучим медом на їх розпечені тіла.

Так народились ріки, молочні береги і трави сріблом вкриті любовної снаги. Я повторяюсь знову і завжди, вертаюсь променями сонця, каплями дощу, вертаюсь завірюхою бажань, так хлину мокро на свідомість океану і мріями на дно пісочком сяду, а може, осяду…

А на поверхні берег кинеться тікати, розколисавши водорість здійметься ввись….

Так лагідно і слушно… люблю покусувати вушко…

- Пригорнись до мене, пригорнись.

- Я не витримую любові.

- То й не тримай. Ти зможеш, знаю.

- Відпускаю.

- Відпускай.

І тихий шелест серед листочків, чи листів лелекою, а може янголом на хмарину сів. На ту перину, яка ложем простелися край неба. Це на захід сонця, чи на схід, мій любий Боже, так на Тебе дуже схоже.

Більше Любові Ви можете знайти тут: http://vinwarez.org.ru/




Додав: svetakedyk (21.04.2009) | Автор: © Світлана Кедик
 
Розміщено на сторінці: Кедик Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2398 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 Did • 18:40, 21.04.2009 [Лінк на твір]
Дуже поетично, вишукано. проте, якось фальшиво звучить. Може це тому, що рідко чую подібні слова навколо себе? Хочу вірити, що помиляюся.
avatar
2 COCODE • 18:56, 21.04.2009 [Лінк на твір]
Я це читав віршом. І чому він не написаний віршом ? Нескажу про фальш, я її не відчув. Гарно. І чому це не вірш ?
avatar
3 svetakedyk • 19:14, 21.04.2009 [Лінк на твір]
Дякую за відгуки. На мої твори мало пишуть відгуки... :)
"якось фальшиво звучить"
Ви самі відповіли - "тому, що рідко чую подібні слова навколо себе"
Тому бажаю Вам не тільки чути а й відчувати слова Любові - слухом, серцем, душею...

Не буду доводити власну щирість, бо зрештою, усі ми шукаємо в один одному те чого прагнемо. Хочу вірити, що ви прагнете саме щирості, а не фальші.
Любові Вам і дякую за відгук.

"І чому він не написаний віршом ?"
відповім, як відповіла на одному з літ.сайтів:
Проза це поезія Життя. :)
Знаєте, чи то проза, чи поезія... це тільки смислові жанри. Це те, за чим людина розрізняє, але суть одна - потік свідомості. У кожної людини потік є особистим, на стільки аби спромогтись висловити своє "Я".
Я як автор бачу цей текст прозовим, читач може побачити його поезією або ліричною прозою, або філосовською лірикою... Це як астрактне мистецтво, де ти прагнеш тільки єдиного - викладення, вираження свого емоціонально-психічного стану, своїх фантазій...- втілення малюнкових слів у фарбах буденності.
Тож якщо проза це буднність(існування)то поезія - Життя. Хоч на справді єдине ціле.
Це наче казати: для мене не існує стандартів і границь, бо є відчуття значно більшого - бажання творити.
І думаю, кожна людина прагне не просто самовираження, а саме такого вираження, яке б підкреслювало не жанровість та людські принцимпи, а своє "Я". Що і дає нам право називатись Особистостями.

Та й до тогож якщо даний твір я подам як поєзію, то він порушить усі правила її визначення. То виходить різниці нема. Все залежить від погляду читача.

Саме тому це вірш, тільки у прозі :)
Спасибі і Вам за увагу.

З повагою, Світлана

До речі запрошую вас(як матимете час та бажання) на кілька своїх нещодавно створених сторіночок, вони вийшли такими: http://vinwarez.org.ru/

avatar
4 Abigel • 21:42, 21.04.2009 [Лінк на твір]
Світлано, Ваш твір, як на мене, оригінальний і, що дуже личить обраній Вами темі, пронизливий "до глибини душі"! Є в ньому мотиви інтимні, є й філософські (точніше, перші ненав'язливо пов'язуються з другими й переходять у них). Безперечно, красиво. А щодо фальшифих ноток - сумніваюся, адже спосіб подання письменником своїх думок - це ознака індивідуального стилю (а він має бути), а основа (власне, зміст, закладені думки) може бути й правдивою... Це вже Вам видніше)
Бажаю натхнення! up
З повагою, Марія.
avatar
5 Did • 11:00, 22.04.2009 [Лінк на твір]
Нехай це проза, але видається зайвим таке довге,перенасичене образами, викладення думки.
ТИ І Я,
Я І ТИ
ТЕЧІЯ
ТЕПЛОТИ...
Здається про одне написали різні автори, проте, як коротко і зрозуміло це зробив другий автор. Я йому заздрю, а вам і собі також нагадаю слова класика
СТИСЛІСТЬ - СЕСТРА ТАЛАНТУ. Невже він помилявся? Не певен...
avatar
6 svetakedyk • 12:19, 22.04.2009 [Лінк на твір]
"Здається про одне написали різні автори, проте, як коротко і зрозуміло це зробив другий автор. Я йому заздрю, а вам і собі також нагадаю слова класика
СТИСЛІСТЬ - СЕСТРА ТАЛАНТУ. Невже він помилявся? Не певен.."

Різні аби вирізнятися, та завжди у стислому сидить глибоке продовження, а у розгорнутому - мовчання про все. Саме те все, яке передає довжину емоції.
І на цьому знову вам вдячна.

Шекспір казав просто - я люблю?
Образ у творі це саме та тонка грань яка відліляє слово від цілісного твору. Хоча, як на мене про почуття один до одного досить помовчати..... :)

Певно так так красивіше: .................

З повагою та вдячністю, Світлана

avatar
7 Did • 14:53, 22.04.2009 [Лінк на твір]
У коментарі з усіи із вами згодний. Мовчу... Мовчанням буде краще спілкуватися, якщо не розуміємося. Спасибі.
avatar
0
8 spydut • 17:55, 21.08.2021 [Лінк на твір]
розмові тихі від душі


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz