На світанні злива прошуміла, Та невдовзі вщухла. В небесах Аж по обрій хмарки забіліли, А веселка сперлася на сад. Усміхалось сонце до каштанів. Капали краплинки з листя в тінь. Полилась на місто безустанно Звідусіль безмежна голубінь. І в душі зненацька, непомітно, Проясніло також, зацвіло. Ніби хтось далекий, беззавітний Поділився бажаним теплом.
Такі картинки ми бачимо не рідко, тому і сприймаємо, як буденність. Ви влучно підмітили це, як і те, що я намагався поєднати примхи природи із станом душі. Це і є - ніби хтось далекий, беззавітний, поділився бажаним теплом. Нехай весна зігріває вас!
Якраз ця рима класна- і дійсно видно пошук (головне, що веселка не сперлася на ЗАД - жартую) Ділитися теплом - перший закон термо-"людяності", а між парою (не "термопарою" - а чоловіком і жінкою) цей поділ є аксіомою кохання!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
Як завжди!
"5"
- жартую) Ділитися теплом - перший закон термо-"людяності", а між парою (не "термопарою" - а чоловіком і жінкою) цей поділ є аксіомою кохання! 
