Не опускайте руки в сиву кров і не засинайте серцем, коли цеглу час зриває. Не все вдало, на мій погляд, тут склепано, може тому і ЗЛАМАНА НАДІЯ, а не ШЕПІТ НОЧІ бачиться, а не чується чіткіше. Надіюся на розміння.Дякую.
ПРИПНУТИЙ МОТУЗОЧКОМ ДО КРИНИЦІ... Молодь чи міська людина не відразу і зрозуміє про що саме мова, бо рідко, в моїх краях в усякому разі, побачиш подібне нині.Вірш сподобався новизною образу. Не люблю також дієслівних рим, але сприймаю з розумінням там, де без них важко було обійтися автору. У мене виникло запитання від слідуючого В НЕВОЛІ СТРАШНО ЖИТИ ВІДПУСТИТЬ... Чомусь не зрозумів цих слів, а хотів би. Вірш, не полінуюся повторити, можна сміливо додати в актив автора.
Ви справляєте враження надзвичайно талановитої, гарячої, закоханої в життя людини. Ця любов переливається із вірша у вірш. Хочу побажати - хай буде так, як написано!
ЧИ Ж Я ПОЕТ? КУДИ ПІШЛА? НЕ ЗНАЮ ЧИ Ж Є ВОНО - МОЄ - МІЖ ТИСЯЧ СЛІВ? Людина з таким розумінням громадського і творчого обов*язку вже заслуговує на повагу до власного голосу тим більше, що від нього віє свіжістю і чистотою. Дякую.
Незважаючи на зауваження, а автор правильно реагує на них, перед нами хороший ліричний вірш.А закінчення чого варте НЕХАЙ ЦЯ МИТЬ НАПОВНИТЬСЯ ПО ВІНЦЯ - ТОДІ ЇЇ І ВІЧНІСТЬ НЕ ВМІСТИТЬ!.. Дякую за добру думку.
Люблю земне, конкретне, реальне. Все інше, мабуть від нерозуміння, просто не сприймаю. Може слід було промовчати, але вже сказав. Не ображайтеся за прикру відвертість. Це моя особиста думка і вона, як і ваші твори, має право на життя. Надіюся на розуміння. Чекатиму на нові більш реалістичні доробки.
Автобіографічний характер цього вірша незаперечний, але, як часто буває в хвилини закоханості, зовсім не відчув випадковості настрою автора в його звертанні до близької людини. Виважено, зворушливо, наполегливо від першого до останнього слова він переконує, що свята мовчазність зрозуміліша від зливи слів. Прекрасна поезія! Дякую вам.