В сусідськім саді квітне алича, У небо тягне пелюсток долоні, Радіє дням погожим на осонні, У плаття біле вбравшись, мов дівча. Блаженно тоне у полоні мрій, Цілункам сонця вірить до нестями І водночас фліртує з вітерцями, Які грайливо пестять стан гнучкий… Пора безхмарна промине мов сон І цвіт невинний вітер позриває; На зміну сонцю – злі дощі безкраї Прийдуть, заглушать мантри тихі крон. Та все це – завтра. В мимолітну мить Цвіти, радій, люби, надійся, смійся! Нехай ця мить наповниться по вінця – Тоді її і вічність не вмістить!..
|