Моя печаль не в тому, що твоя, Хоча також боюся загубити. ...Впіймавши не синицю - журавля, Не знаєш ти: а що ж із ним робити? В яку його кошару приточить: Чи до овець, чи, краще вже, до птиці? А він чека, похнюплено стоїть, Припнутий мотузочком до криниці. Що з нього взяти? Сумніви беруть: Ні молока, ні м'яса ані пір'я. Та упіймався - тут йому і буть! Усе якась окраса для подвір'я. І начебто усе в господі є (Як пахнуть айстри! Мов далекі хмари...), Та журавель пшениці не клює, Та журавель не мріє вже, а марить. Чи можна в миску неба накришить І подавать на блюдечку пласкому?.. В НЕВОЛІ ЖИТИ СТРАШНО ВІДПУСТИТЬ, - Прошу тебе, постав, нарешті, кому...
|