Не варто так категорично заявляти: "Що нема інших тем?"... Можливо, у людини такий стан душі зараз... Провалля... На те треба зважати... Я теж не так давно писала вірш:
О Господи, візьми мене до Себе, Від почуттів, від пристрастей звільни. Я мрію про безхмарне синє небо, А маю сльози відчаю й вини.
Візьми мене до Себе, Всемогутній! Від злості, від байдужості позбав. Стомилась я щодня іти в майбутнє, У світ, де безліч ролей і вистав.
Візьми мене до себе, о Всевишній! Гріхи мої і помилки прости. І, як цвістимуть на подвір’ї вишні, У своє царство, Господи, пусти.
І нічого... Смуга пройшла, попустило... Але то я мала пережити сама. А коли мене так категорично хотіли повернути до тями, ставало ще гірше.... Тому не треба так жорстоко... Краще підтримайте.
Це щодо настрою вірша. А щодо форми, то ще треба рости... Багато недоліків, неяскраві образи, невдалі рими... Я не оцінюю поки що, бо низький бал ставити не хочеться - все-таки у вірші присутній автор.. А оцінювати погано людину я не візьмуся...