Перистий ведмедик-
розпливчаті форми,
прикривши від сонця і берег і
ліс.
Пливе десь на захід- плювати
на норми,
на паспортні служби й наявності
віз.
Пливуть за ведмедем хмариночки
вільні,
і білі і сірі легенькі, як пух.
Уяву турбують бродяги постійні
і мій до мандрівок пробуджують
дух.
-
Небесні бродяги за
формою різні,
я їх споглядаю, стою у траві,
то щось еротичне, то лапи
залізні,
із нігтями гострими аж до
землі.
Пливе, ніби тіло: є груди і
руки,
фантазій безмежних раптовий
каприз.
Впізнав я амурів- за спинами
луки,
стрілятимуть в серце прицілившись
вниз.
-
Тяжіння тримає, я з
ним в довгій битві,
безкрилий, а хочу летіти до
них,
і руки піднявши, неначе в
молитві,
стою на землі весь у мріях
пустих.
Дивитись в багаття, дивитись
на воду,
в цей список добавлю парад
білих хмар.
Дивитись без втоми та ще й
насолоду,
від дії простої отримаю в дар.
02.08.2009р.