Шановна пані Людмило! Я проставив у вірші стопи вірша і розміри рядка у складах Х - хорей; Я - ямб. і ось, що вийшло: Маю гарних два синочки, Х8 Що щебечуть мов дзвіночки, Х8 Сергій співа, Сашко лепече , Я9 Обіймають мамі плечі.Х8 Ну як їх можна не любити, Я9 За ради цього, варто жити.Я9 Посаджу в саду ромашки, Х8 Для Сергія і для Сашки, Х8 Будуть бігать їх зривати Х8 Любій матусі дарувати. Я9
Ось так можна привести до чотирьохстопного хорею:
Сергій співа, Сашко лепече , Я9 Обіймають мамі плечі.Х8 Як їх можна не любити? Х8 Лиш для цього, варто жити.Х8 Посаджу в саду ромашки, Х8 Для Сергія і для Сашки, Х8 Будуть бігать їх зривати Х8 Любій мамі дарувати..Х8
Якщо, пані Людмило, прибрати де-які неточності то може бути так: Чому зелена ця травичка? Чому дзюрчить в струмку водичка? І квіточки чому так пахнуть? Для кого світить сонце ясне? Для кого птахи так співають? Чому метелики літають? Чому ростуть в саду ромашки? Сто запитань у мого Сашки. Йому Сергійко відповість. Що цю траву коровка їсть, Води нап'ється із струмка, І дасть Сашкові молока. Щоб бджоли назбирали меду, Для цього квітам пахнуть треба. У небі сонце ясно світить, Щоби було чудове літо. Гарні метелики літають, І нашу маму звеселяють В саду роквітли ті ромашки. Щоб мамі дарував їх Сашка...
Дуже хороша задумка: бажання і доля. Назва має визначати ідею вірша мова насправді йдеться не про листочки. "Що на долі судилось синочку" - тут тавтологія, бо доля, судьба - синоніми. може: Що на долі прийдеться синочку . У четвертому катрені ліпше зіслатися на Долю, Фортуну, тощо бо тут має ніби іронічне ставлення до Бога. Це моя думка. Автору завжди видніше. Бажаю успіху!
Глибока істина у Ваших віршах, пані Таїсія, глибока! Московське ханство, хоч називали його і князівство, і царство, і імперія - ханством зосталось. Дика азіатщина сьогодення. Росіяни - не слов*яни.