Та вважаю, що краще написати так: Мій день не радився зі мною Яким йому сьогодні бути. Рядки писав, пророчив долю, І все шептав: «Треба забути!» Але то Ваше, Ірино, право... А взагалі +5 Вам від мене.
Вражаючий твір! Щирі мої Вам оплески і уклін. Голодомор тридцять третього не обминув і мій рід. Моя бабуся в той рік втратила батьків і п*ятеро (із семи) братів і сестер. Залишилася сама (двадцятирічна) із молодшою (шестирічною) сестричкою.
Дякую, Абігель, за зауваження та оцінку твору. "Мій досвід жіночий" дійсно требував виділення комами. А останні рядки міняти не стану, втрачається зміст віршу. Я просто замінила приголосний звук на голосний. Здається краще стало звучати і легше читається. Що скажете?
Які можуть бути образи, Катерино? Навпаки, я дуже вдячна Вам за науку! Завжди буду тільки рада вашій увазі до мене. Дякую, що звернули мою увагу на недоліки цього віршу. Трохи змінила, перечитайте, будь-ласка. Якщо ще щось не так - пишіть.
Двічі натискала на пятизіркове зображення під Вашим листом, Nemo. Через міру вразливим на зауваження початківцям сайту варто почитати коментарі до творів любого із нас з самого початку. Сама пройшла через такий іспит і щиро Вам дякую за Ваші як критику так і похвалу.
Від мене +5. Гарний твір! Дуже вдало і вміло поєднано силу і слабкість людини. Спогади... Вони завжди будуть у нашому житті. От тільки око прокліпає... згодом...