ОСІННЯ ПІСНЯ
Повзуть у душу сумніви й печалі,
Немов тумани в яблуневий сад.
Спинились дні, як хлопчаки зухвалі,
Спішать вітри на пізній листопад.
А я чомусь не хочу поспішати,
Кругом ця дивна музика звучить.
Вже осінь заклопотана, як мати,
На перехресті літ моїх стоїть...
Куди піти? І де мені сховатись
Надовго від моїх пекучих дум?
Надії відцвітають, мов блавати,
І спогади беруть мене на глум.
Та я не здамся на поталу тузі,
Нехай прошкує у полях сама,
Бо мало я ще наспівався в лузі,
А ти ж без пісні, осене, німа.
Побігли дні, мов коні заблукалі,
Спішать вітри на пізній листопад.
І ви тікайте, сумніви й печалі, –
Мене кохана викликає в сад.
І я, щасливий, радо поспішаю,
Бо в серці дивна музика звучить.
А слідом - осінь... Я ж її не лаю,
Вона дарує неповторну мить.
|