Шановні автори,
поети!
Пишу листа я
перший раз,
Але, надіюся, що
вето
Я не отримаю від
Вас.
Спільнота наша
зАвжди квітла
І відзначалася
добром,
Манила творчо і
привітно,
А зараз стало все
ребром.
Про нас
розходяться легенди,
Що ми шануєм
тільки тих,
Хто має в серці
більше пенду
І недоторканість
святих.
Що ми блазнюємо у
групах
Лишень заради
похвалИ,
І ходим мовчки по
тих трупах,
Хто не цілує нам
поли.
У кожнім жарті
доля правди,
У кожній плітці
зАдум чийсь,
А, значить,
дійсно є ті вади,
Які нас тягнуть
тихо вниз.
Колись якщо й
бували чвари,
То поетичні аж до
ком,
А нещодавно бачив
пару,
Де били риму
кулаком.
Я думав: настрій,
може, бурі,
Та потім вичитав
повтор
І закиди не дуже
мудрі,
І дивні натяки
під хор.
Я бачу знову є на
часі
Спустити декого
на ґрунт,
Чи так давно були
на пласі?
Чи в Вас індіго цілий фунт?
Притиште шал
своїх амбіцій,
І так тече з
новеньких піт,
Тут в нас
відсутній суперфіцій,
Лиш для поезії
цей Світ.
Будьмо терпимі і
тактовні,
Ми з Вами творимо
вірші,
Тому всередині й
назовні
Все має бути від
душі…
|