Гарненько вийшло! Пам"ятаю свій "прикид" у дитинстві. На голові хутряна мамина шапка, на ногах мамині туфлі на підборах, у руках парасолька, і з гордим виразом на обличчі, почухрала у двір! Сусідський пес (злющий був, завжди гавкав) як побачив отаку красу, то лише пащу відкрив і завмер!)))))
А от я ЗА "мабуть"! Адже оте "мабуть завтра стане краще" і підтримує нас у скрутні часи. А так як буває і краще, буває і гірше, тому невпевнене "мабуть" і залишається.
Згодна, Вікторе. Треба допрацювати. В даному випадку я б сказала, що мене "зациклило")) Відчуваю, що щось не так, а от як зробити краще, ніяк в голову не приходить! Буду думать!