Ой, ну що ж Вам написати... Назва гарна, а от вірш... Мелодійність відсутня зовсім, єдине, що є, це підібрані рими в кінці рядків. Іноді так буває, коли хочеш написати щось гарне, підбираєш красиві слова, а воно все одно виходить щось не те:(
Порину в казку лісову, у шелест листя під ногами, стежину в ліс я прокладу, щоб осінь в серці була з нами. Ішли разом...берізка...клен... обнялися, немов родина, поцілувались ...ще...і ...ще... весна любові швидкоплинна. І добре, в осені зустрілись, вона щаслива, хоча й немолода, із перших слів порозумілись, в душі у нас розквітла знов весна. Зайшли в осінній ліс і знову все йшли і йшли ... по цих стежках як вперше із розмови...до любові... і щастя було знову серед нас.
Раджу в такій формі. В меню є віконечко SIZE - змінює розмір шрифта, можете збільшити наскільки Вам потрібно, щоб було добре видно. Не соромно чогось не знати, соромно не вчитися. Вірш по-своєму цікавий і ніжний. Бажаю успіхів! З повагою, Тая.