Із балу Попелюшка не скоро повернеться,
Хоч північ, вона ходить, куди їй заманеться,
Дурненький Буратіно ховає гроші в банку,
Моряк Папай купує горілку до сніданку.
Красуня Білосніжка аборт зробила третій,
Бо хто не народився, тому не шкода смерті,
У лампі Аладіна є те, що зветься «джин»,
Він часто те приймає, коли лежить один.
Король накрав багато, втікає за кордон,
Сирена під «фанеру» співає в мікрофон,
Дюймовочку дешеву купив для себе кріт,
За гроші одружитись можливо і в сто літ.
Дешеву самокрутку продасть вам Дуремар,
На кожного «крутелика» знайдеться і товар,
Радіє, аж підстрибує, пройдисвіт Колобок,
І бабу з дідом обдурив, й обдурює жінок.
Всім весело, засумував лиш музикант П`єро,
Бо не такий, як інші він, бо не таке нутро,
Він грає свою музику, тужливу, як гроза,
Та плаче разом з піснею, скотилася сльоза.
Співає тихо пісеньку, печальну та сумну,
Та дивиться на зіроньку, далеку і ясну,
«О зіронько вечірняя, почуй мене, будь-ласка,
Хоч знаю, це моя земля, та не моя це казка».
|