Не моя казка

Із балу Попелюшка не скоро повернеться,

Хоч північ, вона ходить, куди їй заманеться,

Дурненький Буратіно ховає гроші в банку,

Моряк Папай купує горілку до сніданку.

Красуня Білосніжка аборт зробила третій,

Бо хто не народився, тому не шкода смерті,

У лампі Аладіна є те, що зветься «джин»,

Він часто те приймає, коли лежить один.

Король накрав багато, втікає за кордон,

Сирена під «фанеру» співає в мікрофон,

Дюймовочку дешеву купив для себе кріт,

За гроші одружитись можливо і в сто літ.

Дешеву самокрутку продасть вам Дуремар,

На кожного «крутелика» знайдеться і товар,

Радіє, аж підстрибує, пройдисвіт Колобок,

І бабу з дідом обдурив, й обдурює жінок.

Всім весело, засумував лиш музикант П`єро,

Бо не такий, як інші він, бо не таке нутро,

Він грає свою музику, тужливу, як гроза,

Та плаче разом з піснею, скотилася сльоза.

Співає тихо пісеньку, печальну та сумну,

Та дивиться на зіроньку, далеку і ясну,

«О зіронько вечірняя, почуй мене, будь-ласка,

Хоч знаю, це моя земля, та не моя це казка».