Ножем у боці
Застрягла осінь,
Розбила небо
Чорнилом хмар!
Мов кров'ю, листям,
Стекла додолу,
Струмить із вени
Вогненний дар!
Не треба жалю!
Закрию очі!
Віддам я душу
Тобі свою!
Кохай до крику!
Кохай до болю!
Порви на клапті
Любов мою!
Жорстока осінь,
Холодна осінь,
Дісталась серця,
Торкнулась дна!
Застигла осінь,
Лишилась осінь,
В пустому серці
Навік одна.
Осінь, осінь лист жовтіє, Часом дрібний дощик сіє, Несе осінь чорні хмари, Та зате дає нам дАри. Грушок, сливок повні міхи, Повно радості і втіхи. Діти бігають по полю, Печуть собі бараболю. це вірш мого дитинства.
Дякую, пані Катерино! Намагаюся не сидіти на місці і шукати нові теми і цікаві втілення. Та для дитячих віршів найкращими залишаться класичні форми римування, випробувані часом, як Ваш віршик.
Хоч ваша Осінь "холода,непрохана,напористо- наглувата(вибачте,за порівння), але вірш мені щиро сподобася,навіть більше того,він "заходить"у душу і налаштовує читача на певний настрій. :hands: :hands:
Зізнаюсь, такий віршований розмір, як в цьому вірші, я не люблю.. але все настільки щиро і душевно змальовано, що нічого, крім похвали, написати не можу)) Чудовий вірш!так тримати!
Дякую! Зміст вимагав такого розміру. Кожен рядок повинен бути як постріл або удар, короткий і різкий.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
:hands: 
5.0.
