Як жінки неприборканої подих,
Як відчуття нестерпної жаги, -
Бентежить вперто спогад тепловодий
Душі пришерхлі з часом береги.
Затьмарює сльозами сині очі
І викликає присмак гіркоти, -
Неначе досі, немічний, я хочу
Загублене та втрачене знайти
На тім шляху, що стелиться донизу
Поміж веселих, молодих беріз, -
Попід якими ще немає хмизу,
А також місця для старечих сліз…
10.12.11
|