26 листопада
Сьогодні важливий день для України. День пам`яті жертв Голодомору. Пам'яті мільйонів українських людей, які загинули мучинецькою смертю від голоду.
Пухли старі та малі, вмирали роди та села. Смерть чигала на шляхах, на полі, в хатах. Здавалося, її кістлява рука вдень і вночі не випускає своєї кривавої коси:
На вулиці лежить хлопчик років десяти «О, вже готовий» А у відповідь кволий, дитячий голосок «Ні, я ще не готовий, я ще не вмер». Замита Микола. Я ще не вмер. Ще промінь в оці грає. В четвер мені пішов десятий рік. Хіба в такому віці помирають?! Ви тільки поверніть мене на бік. До вишеньки. В колиску ясночолу… Я чую запах - квітів. Я не вмер... А небо стрімко падає додолу Тримайте хтось. Хоча б за коси верб. Куди ж ви, люди, людоньки, куди?! Окраєць ласки. Чи хоч з печі диму! В клітинці кожній — озеро води. Я ще не вмер. …Усі проходять мимо. ...А житечко моє таке густе. …А мамина рука іще гаряча. Вам стане соромно колись за те. Та я вже цього не побачу .
Щоб не дивитися на муки своїх дітей, матері прискорювали гіркий кінець. Натопивши маковинням хату, закрила ляду мати. І на ранок усі діти мертві:
Спіте діти, спіте любі, І не просипайтесь! Вже не буде мучить згуба. Забере вас пташка райська. Спіте, діти, спіте міцно, Янгол Божий на порозі, Вже не буде їсти хтітись, І не будуть пухнуть ноги. Натопила маковинням, Затулила лядку й комин, І в тумані темно-синім, Заспівала колискову. Спи, синочку, горе-ласку, Засинай... навіки, доню, То моя остання ласка З материнської долоні. Ще пограймось навперейми В піжмурки з бідою Лельки! Заховаємось від неї У сиру земельку...
Деякі божеволіли... Були такі, що різали та варили трупи, та ще такі, що вбивали власних дітей та варили їх:
А я діточок побила, До схід сонця поварила! Трактористу-молодцю Наробила холодцю: Їж, Іване! Пий, Іване! Хай коханнячко не в'яне! Ти ж казав: якби сама... Подивись, дітей нема. Їж, коханий, не барися, Виплюнь пальчики Орисі). Від синів та від дочок Тільки жменька кісточок. Душі їх пішли до раю. Я ж останки позбираю. Та й землиці їх віддам. Всі ми будемо отам.
|