День пам'яті мільйонів українських людей, які загинули мучинецькою смертю від голоду.

26 листопада

Сьогодні важливий день для України. День пам`яті жертв Голодомору. 

Пам'яті мільйонів українських людей, які загинули мучинецькою смертю від голоду.

 Пухли старі та малі, вмирали роди та села. Смерть чигала на шляхах, на полі, в хатах. Здавалося, її кістлява рука вдень і вночі не випускає своєї кривавої коси:

На вулиці лежить хлопчик років десяти
«О, вже готовий»
А у відповідь кволий, дитячий голосок
«Ні, я ще не готовий, я ще не вмер».
Замита Микола.
Я ще не вмер.
Ще промінь в оці грає.
В четвер мені пішов десятий рік.
Хіба в такому віці помирають?!
Ви тільки поверніть мене на бік.
До вишеньки.
В колиску ясночолу…
Я чую запах - квітів. Я не вмер...
А небо стрімко падає додолу
Тримайте хтось.
Хоча б за коси верб.
Куди ж ви, люди, людоньки, куди?!
Окраєць ласки.
Чи хоч з печі диму!
В клітинці кожній — озеро води.
Я ще не вмер.
…Усі проходять мимо.
...А житечко моє таке густе.
…А мамина рука іще гаряча.
Вам стане соромно колись за те.
Та я вже цього не побачу .

Щоб не дивитися на муки своїх дітей, матері прискорювали гіркий кінець. Натопивши маковинням хату, закрила ляду мати. І на ранок усі діти мертві:

Спіте діти, спіте любі,
І не просипайтесь!
Вже не буде мучить згуба.
Забере вас пташка райська.
Спіте, діти, спіте міцно,
Янгол Божий на порозі,
Вже не буде їсти хтітись,
І не будуть пухнуть ноги.
Натопила маковинням,
Затулила лядку й комин,
І в тумані темно-синім,
Заспівала колискову.
Спи, синочку, горе-ласку,
Засинай... навіки, доню,
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Ще пограймось навперейми
В піжмурки з бідою
Лельки!
Заховаємось від неї
У сиру земельку...

Деякі божеволіли... Були такі, що різали та варили трупи, та ще такі, що вбивали власних дітей та варили їх:

А я діточок побила,
До схід сонця поварила!
Трактористу-молодцю
Наробила холодцю:
Їж, Іване! Пий, Іване!
Хай коханнячко не в'яне!
Ти ж казав: якби сама...
Подивись, дітей нема.
Їж, коханий, не барися,
Виплюнь пальчики Орисі).
Від синів та від дочок
Тільки жменька кісточок.
Душі їх пішли до раю.
Я ж останки позбираю.
Та й землиці їх віддам.
Всі ми будемо отам.