Перед Матусею схиляю голову, Бо нам Didусика мати дозволила, Дарує щиро нам чудові віршики, Злітає римами у небо високо. Хоч непокірливе було малятко це, Та нині виросло і стало нам отцем. У кожнім серденьку, в душі у ближнього Зринає силою Він дивовижною, Дарує світло нам в рядочку кожному І диво-римами нас заворожує... Вітаю Матінку... Вітаю, Вікторе! Живи, твори, кохай і йди лише вперед!!!