Прийде час озирнутись в минуле І згадати усе, що прожито, Розбудити усе, що заснуло, Й те, що начебто спить, розбудити. Прийде час все на ваги покласти, Добре й зле розділити на різно. Та не вдасться нічого нам вкрасти, Щось змінити занадто вже пізно. Прийде час вийти Правді з туману, І з очей пелену нам зірвати. Більш не буде і тіні обману, Чорне – біле пора розрізняти. Прийде час і, немов на папері, Вирок нам за життя прочитають, Відімкнуть нам до Вічності двері, Що давно нашу душу чекають!
В чім суть життя? Себе питаєм. Що найцінніше в світі цім? Та часто це ми осягаєм, Коли біда приходить в дім. Лише тоді, коли спіткнемось, Коли пізнаєм горя смак, Коли в сльозах вже захлинемось, – Ми зрозумієм: щось не так. Лише тоді, коли чимало В житті наробим помилок, Наступний вчинок буде вдалим, Наступний вірним буде крок. Лише тоді ми правду зможем Вже відрізнити від брехні, І у “прокрустове” більш ложе Так легко вже не ляжем, ні! Лише тоді, коли втрачаєм, Ми починаєм цінувать, І запізніло осягаєм: Що б і л ь ш е щастя – віддавать. Велике щастя й насолода – Як віддаєм свою любов. Бо на добро завжди є мода, Так було, є і буде знов!
Така в нас суть: про тіло тільки дбаєм І прагнем йому ситості й комфорту. А попри це про душу забуваєм. Байдуже нам - До Бога чи до чорта Вона піде по смерті того ж тіла? Не віримо, що буде кара грізна, І прийде час: на “біле” скажуть “біле”, На “чорне” – “чорне”. Лиш би не запізно Було нам навернутися до Бога, Позбутись зла, що душу закувало В міцні кайдани. Вийти б на дорогу, На Правди шлях. Лише би сили стало Здолати всі спокуси, свої вади, І вирватись з пітьми, що вік тримала, І дати всьому злу у світі раду, Щоб Господа душа наша пізнала! Лише б не пізно. Лиш би сили стало...
В гонитвах за принадами життя, За втіхою, за владою та грішми - Забули, що Господні ми дитя На цій землі, щодня все більше грішній. Не вабить нас наближення весни, Ні небо, де Творець спліта сузір’я. Не чуєм, як співають цвіркуни – В полоні ми у ситого зневір’я. Хто ж душу замінив на кам’яну? Чи дзвін монет все може заглушити?! Не пізно з віч зірвати пелену, Любов’ю світ й себе у нім зцілити. Почуймо знову Божі голоси, Милуймось, як цвіте у горах рута, Бо що б там не було – у всі часи ДУША ПОВИННА БАЧИТИ І ЧУТИ!
У всьому є першопричина І є свій наслідок один. Є покарання за провини, Цього не змінить часу плин. Хтось робить з нас хороші справи І до кінця за Правду йде, Хтось чинить зло, немов Лукавитй Його невидимо веде. Хтось завжди дба про наші душі Та щиро молиться за всіх, А хтось з обличчям незворушним Важкий щоденно коїть гріх. Винагороду в небі маєм, Як тут Добро сотворим ми, Зло ж бумерангом повертає І душу тягне до пітьми!
Чого чекати від життя? Якби ж то знати. Багатства, слави, визнання, Чи болю втрати? А, може, треба віднайти Свою дорогу, Збагнути врешті: хто ж є ти? Живеш для чого? І, не минаючи доріг, Що терням вкриті, Знайти в собі добра для всіх – Це сенс у світі! Що нам готує це життя? – Для нас важливо. Лиш пам’ятаймо, вороття Є неможливе!
Це коштує нОчей недоспаних, серця роздертого, І нерозуміння від світу й людського оточення. Та все в цім житті, що є цінним, пов*язане з жертвами, Мабуть, такий хрест мені зорі ясні напророчили...
Буває, себе відчуваю загубленим янголом, Якого зреклися святі небеса і відкинули. Життя це ніколи мені не здавалось розвагою, Я знаю - багато віддати ще світові цьому повинна я...
Я лиш хочу уточнити - Щоб від щастячка світитись Іменинниця могла нам, На Анумо зазирала, Коли й радісно на серці, Хай в життєвій круговерті Віднайде свою дорогу, Яку встелять ласки Бога!
Оксаночко, я з превеликим задоволенням приїду, якщо буду жива (це єдина умова). А ще, мені дуже вже кортить послухати ці пісні, я так розумію, що їх на мої вірші є вже дві?
А знаєш, мене дуже часто теж кликали янголом Ті люди, котрих я навчила, як бути в цім світі відважними, У кого в добро неминаюче віру вдихнула я, Хто зміг завдяки моїй силі позбутись сумного минулого...
Насправді, я тільки спокутую власні провини так, Борги віддаючи усім і за все, і за те, що не взяла в них. Я знаю, як важко не було б - не можу вже скинути Хреста, на якого колись власноручно себе розп*яла я...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('