Звичайно дитинство живе в нас весь час, і іноді... а хотілося б не раз повернутися у нього, і відчути щирість фраз і тепла його земного. Щасливі хто живе з дитинством в серці.
Коли кохання сила подолала сало, Коли ферарі не до снаги стало, це означає лишень - закохався, бо й на мопеді до коханої припхався, згадав озера, Трою і Гомера, Зламав замки. Ось маєш кавалера!
І я вірю в можливість змінювати, хоча б свою впевненість у змін приписів долі. Але, хто зна, може ці зміни також приписані невідворотністю. Взагалі то є глибока філософія, яку виразити у чуттєвості віршів важко, бо іншим не розтовкмачиш свого сприйняття.
Що має бути, хай здісниться, Хай радість - радістю прийде, І смуток - смутком. Весь. Невідворотністю іскриться І сонце світле, що зійде... Це суть. І дай Нам... днесь.
Чому лише один чи два? Незрозумілі ці слова. Хто оцінив - читач чи критики Результати чиєїсь піїтики? Бо для одних - це перших два, Для інших, ще знайшлись слова, А в сумі (скажуть арифметики) Достатньо віршів (без конкретики).