Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми двоє у ньому, чужі і незвані. Малюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – мани´ або манни?
Срібним снігом секунд покриваються душі, В пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лиш місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже.
Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай нічка омиє гріхи, ніби рани, Хай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок.
Дякую ) Якщо підкажете, що за недоречності - буду лише вдячний - зараз трохи око "замилене", окрім кількох незручних співпадінь приголосних не бачу чогось такого )
Філософськи ,дуже вишукано-дорослий твір. Але дещо я б змінив ,вірніше трішечки підправив. без образ,дружня порада:
Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми двоє у ньому, чужі і незвані. Малюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – мани´ або манни?
Срібним снігом секунд покриваються душі, В пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лиш місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже.
Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай нічка омиє гріхи, ніби рани, Хай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок.
на
Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми удвох в ньому знову, чужі і незвані. Намалюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – нам, мани´ чи манни?
Срібним снігом секунд покриваються душі, У пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лише місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже.
Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай та нічка омиє гріхи, ніби рани, Нехай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок.
Майже нічого не змінилося.Єдине, прошу,без образ. Я сам, з великим задоволенням, чекаю на Ваші коментарі і поправки.
Дякую, Ярославе, я за конструктивну критику. Проте тут змушений з Вами не погодитися. 1. Ви пропонуєте додати зайвий склад у внутрішні рядки катрена. Це змінює задуманий ритмічний малюнок. В даному випадку мені не подобається одноманітність 13-13-13-13. А протиставлення кільцевої ритміки із суцільною римою дає специфічний ефект. 2. Я розумію, вся ця перетасовка через "Ми двоє у ньому" - фразу, що виглядає кострубато (проте не факт). Адекватних аналогів поки що не можу підщукати. Ваш - не підійде. Надто немилозвучне скупчення приголосних "Ми удвох в ньому знову". Окрім того слово "знову" руйнує ефект новизни, раптовості. Неважливо, вперше чи всоте двоє у цьому місті - зараз вони його бачать як вперше. Варіант "нас двоє у ньому - чужих і незваних" кращий, але він надто дистанціює читача від лір. героїв. Ще один плюс "ми двоє" відносно "ми удвох": останній варіант просто констатує наявність двох людей, у першому ж ховається другий щар, у значенні "нас тільки двоє у цьому місті, а, може, й у всьому світі, більше нікого не існує". Можна вважати це алюзією на старий французький фільм "Двоє у місті" з Габеном та Делоном, в котрому протистояння копа та колишнього зека вилилося в Маклаудівське "Повинен залишитися лише один". Тільки тут маємо замість протистояння - єднання. 3. "Хай та нічка" - слово "та" не несе ніякого смислового навантаження. В художній літературі слід уористуватися принципом "Хай словам буде тісно, а думкам - просторо" (інший варіант: можеш (без шкоди для тексту) викинути букву зі слова - обов’язково викидай, можеш викинути слово з речення - викидай, речення, абзац - те ж правило). П.С.: Даруйте. що довго не відповідав на коментар - останнім часом рідко буваю на літ. сайтах.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда